“Ой була на світі та удівонька…”

Олександр Олесь

Ой була на світі та удівонька,

Трьох синів мала,
Ночі не спала,
Їх доглядала,

В чистім любистку синів своїх милих купала.

Що один з трьох синів звавсь Івашечко…

Бога не боявся,
Хати відцурався,
До панів найнявся,

Килимом під чоботи панські послався.

А що другий син звавсь Василечко…

Він потиху встав,
Скриню розрубав,
Скарби всі забрав,

Матір свою рідну, неньку свою бідну обікрав.

Щонайменший з трьох синів був Незнаїчко…

Стріли його люди,
Розкололи груди,
На очі наклали полуди…

Ніколи ж він світу Божого бачить не буде.

Прийшла мати до Івашечка,

Голодная стала,
До вікна припала,
Плакала, ридала,

Руки свої схудлі простягала.

Вибіг синок, кричить, сердиться:

“Моя хата скраю,
Я тебе не знаю,
Іншу матір маю.

Її пою, її кормлю, її доглядаю”.

Прийшла мати до Василечка.

Голодная стала,
До дверей припала,
Плакала — ридала,

Василечком ріднесеньким сина узивала.

Вибіг синок, кричить, сердиться:

“Моя хата скраю,
Василя не знаю,
Інше ім’я маю,

Себе кормлю, себе пою, про себе дбаю”.
……………………………………

Ой додому вдова повернулася,

На землю упала,
Коси собі рвала,
Життя проклинала,

До сина свого, до найменшого промовляла:

“Ходім, сину, ходім, синочку,

Зігнімось, як лози,
Станем на дорозі,
На лютім морозі,

Може хто з прохожих зглянеться на наші сльози”.

Ідуть вони, тужать, степом, селами…

На їх голосіння
Дають їм каміння,
Лушпіння з насіння.

Велике ж Твоє, Праведний, терпіння.

1908

Про вірш

Драматична фольклоризована балада про гірку долю бідної вдовиці та її діток у жорстокому світі соціальної несправедливості. Зворушливий пам'ятник материнському самозреченню та народному горю.

Історія

Написаний у період активного освоєння Олесем народнопісенної образності та традицій соціально-побутової балади, успадкованих від Тараса Шевченка та Степана Руданського.

Поет з великим співчуттям ставився до народної недолі, виступаючи проти байдужості заможних верств до страждань знедолених трудівників українського села.

Форма

Народнопісенний коломийковий або баладний вірш (чотиристопний хорей) із суміжним і перехресним римуванням; багате використання традиційного фольклорного синтаксису, сталих епітетів та тавтологічних повторів.

Оповідна композиція з елементами народної голосільної традиції, що увиразнює трагізм безвиході.

Як читати

Твір починається традиційним зачином («Ой була на світі та удівонька...»), що відразу переносить дію в архетипний простір українського народного плачу за долею жінки-матері.

Вдовина хата постає осередком тихого страждання: тяжка щоденна праця не рятує від нужди, а холодний світ навколо залишається глухим до дитячих сліз.

Олесь зумів надати баладі глибокого загальнолюдського гуманізму: материнська любов зображена як абсолютна жертовність, що протистоїть нещадному соціальному тиску.

Теми: фольклорна балада · материнська доля · вдовине горе · соціальна несправедливість · народна пісня

Усі поети