Снігу, ой снігу якого
* * *
Снігу, ой снігу якого!.. В білих снігах потонули
Гори, степи і долини…
Наче чекаючи любого гостя якогось, радий господар
Свитку свою розіслав по дорозі,
Свитку свою з найбілішої вовни,
Свитку свою, не надівану й разу.
Наче тут паслися гуси уранці,
Скублись, кричали і пух свій розкидали білий.
Наче тут віяли тихо вітри,
Віяли тихо й несли хвилі вишневого цвіту.
…Снігу, ой снігу якого!