Рідне слово (скорочено)
Пантелеймон Куліш
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Т. Шевченко
Мовчки предки наші в полі
Мовчки спочивають,
Тільки чорнії могили
З вітром розмовляють.
Спочивають, дожидають
Праведного суду,
Що судити Україну
Рідне слово буде.
Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили — пам’ять про “безголов’я”. А неправду саджали поруч себе до столу. Тепер же маємо чекати суду.
Рідне слово, божа правдо!
Як мала дитина,
Тебе стала промовляти
Хирна Україна.
Промовляє — оживає,
Згнічений морозом,
Непозичений у німця
Український розум.
Люди тепер схаменуться і повернуться до рідного слова, рідна тоді буде їм і правда, вона запанує скрізь.
В дусі правім будем вічно
Об тобі молитись,
Духом правди з ворогами,
Поки духу, битись.
Про вірш
Полум’яний патріотичний твір про незламну вірність рідній землі, пам’ять предків та високий обов’язок захисту свободи України.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Пантелеймон Куліш), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Я на сторожі коло їх»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Як мала дитина») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · пейзажна лірика · екзистенційний досвід · сатира і мораль