Грішний піп
Павло Глазовий
Дяк попові молодому заявив: — Панотче,
Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. —
Піп надуся: — Що за гріх тут? Я не розумію.
Зараз я про це спитаю пресвяту Марію. —
Став у церкві на коліна: — Скажи, божа мати,
Чи попові можна діло з женщинами мати? —
Дяк тим часом заховався за іконостасом.
— Ні, не можна! — крикнув звідти солоденьким гласом.
Піп подумав, що слова ті вимовив Христосик.
— Не туди ти, — каже, — синку, тикаєш свій носик.
Молочко ще не обсохло в тебе над губами.
Я запитую не в тебе, а в твоєї мами.
Про вірш
Дотепна побутова гумореска, що викриває бюрократичне чванство, людську глупоту та моральне лицемірство. Твір утверджує здоровий народний сміх як ліки проти суспільних вад.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Дяк попові молодому заявив: — Панотче»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («Дяк тим часом заховався за іконостасом») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Я запитую не в тебе, а в твоєї мами») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · комічне й сатиричне · філософія буття