Ішла кума зніматися, говорив їй кум:
— Як почнуть тебе знімати, ти шепчи: ізюм,
І роби отак губами, наче п’єш компот.
Вийде в тебе на портреті невеличкий рот.
А тепер кума ховає фото від людей:
В неї вийшов на портреті рот аж до ушей.
— Ну яка ж ти безтолкова, — дорікає кум. —
Не могла сказати слово, як я вчив: ізюм…
— Відчепись, — кума говорить. — Що ти все бурчиш?
Я злякалась, як знімалась, та й шепчу: кишмиш…
Гостросатирична гумореска на захист рідної української мови та національної самоповаги. Автор висміює перевертнів і безбатченків, які соромляться материнського слова.
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Ішла кума зніматися, говорив їй кум»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («В неї вийшов на портреті рот аж до ушей») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Я злякалась, як знімалась, та й шепчу: кишмиш») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · комічне й сатиричне · рідна мова і земля