Мандарини

Павло Глазовий

Весела новела
Гей, було це на риночку, громадяни любі.
Продавали мандарини хлопці чорночубі.
А ті фрукти купувала молода дівиця,
У якої довгі ноги й куцая спідниця.
Склала фрукти та дівиця у свою корзинку
І впустила ту корзинку просто серед ринку.
Як нагнулася збирати діва мандарини —
Описать пером не можна дивної картини!
Мандаринники до неї кинулись прожогом,
Поставали на коліна, наче перед Богом.
Все зібрали, розшукали найдрібнішу штучку.
Попрощалася дівиця з хлопцями за ручку.
Веселенькі до прилавка повернулись хлопці,
А там грошиків немає, пусто у коробці.
І хіба ж дівиця мила в тому винувата,
Що піймались, як то кажуть, на живця хлоп'ята?

Про вірш

«Мандарини» Павло Глазовий: Весела новела Гей, було це на риночку, громадяни любі.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: кохання · віра · лірика

Усі поети