Мрійники
Павло Глазовий
Батько радий. Світ йому став ясним і милим:
В лотерею виграв він величезний килим.
— Як і далі піде так, — мовив за обідом, —
можем виграть “Жигулі”. Сядем та й поїдем.
— Ах, яка то красота! — мати мружить очі. —
Ми в машині у своїй їдемо у Сочі. —
Розгорілося лице у синка малого:
— Я сигналом — ду-ду-ду! Утікай з дороги! —
Батько сина по щоці: — Подаси сигнали?
А навіщо? Щоб права в мене відібрали? —
Тут як кинеться притьмом мати до хлопчини
Та в потилицю як дасть: — Ану, геть з машини!
Про вірш
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Батько радий. Світ йому став ясним і милим»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («Розгорілося лице у синка малого») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Та в потилицю як дасть: — Ану, геть з машини») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · інтимна лірика · людська гідність