Недрімайло
Павло Глазовий
Йде увечері Явдоха з кухні заводської.
Пре каструлю здоровенну мимо прохідної.
Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи:
— Ти що несеш у каструлі?
— Сироватки трохи.
— Ні, — говорить Недрімайло, — так не буде діла
Зараз вилий сироватку! Сісти захотіла? —
Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської
Пре каструлю здоровенню мимо прохідної.
Невсипущий Недрімайло кинувсь до Явдохи:
— Ти чого це знов набрала?
— Та помийок трохи.
Аж підскочив Недрімайло: — Вже крадеш помиї?
Вилий зараз же, негайно, бо двину по шиї!
Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської
Пре каструлю здоровенню мимо прохідної.
— Що несеш? — вахтер питає.
— Кісточки для кішки.
— Викинь зараз із каструлі і не строй тут смішки!
В Недрімайла не проскочать несуни й пролази.
Він затримав так Явдоху двадцять і два рази.
За той час, коли цей сторож був на караулі,
Тітка вкрала у їдальні двадцять дві каструлі.
Про вірш
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Йде увечері Явдоха з кухні заводської»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («— Та помийок трохи») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Тітка вкрала у їдальні двадцять дві каструлі») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · філософія буття · людська гідність