Нова п’єса
Павло Глазовий
Стрепенулася завіса, тихо розійшлася.
В темнім залі все завмерло. П’єса почалася.
Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені,
А за ним сидять мужчини — інженери, вчені.
Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання.
Так минула друга дія. Так пройшла й остання.
Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу.
Лиш дідок один лишився, не пішов із залу.
Молоденька білетерша мовила старому:
— Вибачайте, що турбую. Час уже додому. —
Той поглянув — пусто в залі. Розійшлися люди.
— А концерту після зборів, — запитав, — не буде?
Про вірш
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Стрепенулася завіса, тихо розійшлася»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («— А концерту після зборів, — запитав, — не буде») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · філософія буття · людська гідність