Окрема квартира
Павло Глазовий
Теща рада, діти раді, і дружина рада:
Прийшла вранці листівочка, виклика райрада.
Подався до райради, заходжу в кімнату.
Зайняв чергу під дверима, либонь, двадцять п’яту.
Переглянув разів десять вчорашню газету…
І очь уже відчиняю двері кабінету.
А там сидить симпатичний молодий мужчина.
— Ваше прізвище? — питає. Говорю: — Калина.
— Так ось, — каже, — товаришу, на вулиці Миру
Виділяє вам райрада окрему квартиру. —
Я ушам своїм не вірю, протираю очі.
Вісім років ця хвилина снилася щоночі.
А мужчина тягне далі: — Як ініціали?
— Б. М., — кажу, і коліна дрібно задрижали.
— Б. М., значить, — розглядає чоловік бумажки,
А у мене вже по спині бігають мурашки.
Взяв шпаргалочку мужчина, ставить збоку риску.
— Якщо Б. М., то ви, — каже, — у іншому списку.
Знов забилося у мене серце, як у пташки.
Вже не можу відірвати ока від бумажки.
А мужчина строго каже: — У село Роздори
Поїдете з бригадою збирать помідори.
— Помідори у Роздори? — кліпаю очима.
— Ні, пробачте, — схаменувся молодий мужчина. —
Ось цей список. Значить, точно. На вулиці Миру
Виділяє вам райрада окрему квартиру, —
Загойдались перед зором вікна, двері, штори.
— То давайте ж, — кажу, — ордер на ті помідори…
— Що ви мелете дурниці? — скривився мужчина. —
Помідори вже зібрали, товариш Калина. —
…Повернувся я додому. Сиджу біля столу.
Наковтався валер’янки та ще й валідолу.
Бодай його взяла трясця, тупого чинушу,
Що споганив мені радість, отуманив душу!
Про вірш
Дотепна побутова гумореска, що викриває бюрократичне чванство, людську глупоту та моральне лицемірство. Твір утверджує здоровий народний сміх як ліки проти суспільних вад.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Теща рада, діти раді, і дружина рада»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («— Якщо Б. М., то ви, — каже, — у іншому списку») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Що споганив мені радість, отуманив душу») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · комічне й сатиричне · інтимна лірика