Підросла у мами доня,
Гарна, жвава — хоч куди!
Мати рада.
— Де ти, дівко?
Принеси мені води. —
Тільки й чути: — Дівко, дівко!
Те зроби, туди піди… —
Раптом грюк — свати до хати.
Кілька слів про се, про те.
— Є для доньки пара, — кажуть. —
Може, заміж віддасте? —
Мати доню обнімає,
Ніжно дивиться в лице.
— Та воно ж дитя, — говорить. —
Рано думати про це. —
А дочка скривилась гірко
І сказала: — От життя!
Як робить, то: дівко, дівко,
А як заміж, то — дитя…
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Підросла у мами доня»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («— Є для доньки пара, — кажуть. —») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («А як заміж, то — дитя») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · філософія буття · людська гідність