Пасивність

Павло Глазовий

Були на зборах їжаки,
були лисиці і куниці,
були зайці і ховрашки,
качки, ворони й інші птиці.
На стіл поклавши білий шовк,
узявши в лапу мікрофона,
промову довгу сірий вовк
читав не гірше Ціцерона.
Останню фразу дочитав
і по столу блокнотом ляска.
— Хто просить слова? — запитав.
— Думки висловлюйте, будь ласка.
Мовчать принишклі слухачі,
а вовк допитується строго:
— Чого дметеся, як сичі?
Невже думок нема ні в кого?
І тут почувся голосок:
— Багато різних є думок,
та ми не всякими думками
ділитись можемо з вовками.

А хто ті вигукнув слова,
я не скажу, бо всяк бува...

Про вірш

«Пасивність» Павло Глазовий: Були на зборах їжаки, були лисиці і куниці, були зайці і ховрашки, качки, ворони й інші…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети