Шпаргалка
Павло Глазовий
Готувався виступати на нараді бюрократ.
Добирав для нього дані цілий тиждень апарат.
Він увечері шпаргалку прочитав, пробубонів
І засунув у кишеню габардинових штанів.
Вранці вийшов на трибуну, набурмосився, як біс.
Звичним рухом у кишеню за шпаргалкою поліз.
Лапав, мацав, нагинався, руку сунув аж до дна:
Що за диво? Де шпаргалка? Де поділася вона?
Бюрократ водички випив, щоб звучав сильніше бас,
І сказав: — Нові успєхи, безусловно, є у нас.
А чи сильні ті успєхи, чи внушительні вони,
Доложити вам не можу, бо надів не ті штани.
Про вірш
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Готувався виступати на нараді бюрократ»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («Лапав, мацав, нагинався, руку сунув аж до дна») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Доложити вам не можу, бо надів не ті штани») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · людська гідність · правда життя