Слонячий раціон
Павло Глазовий
Походжає зоопарком
Сторож Филимон
Там, де рядом розмістились
Беремот і слон.
Над слоном висить табличка,
Що розповіда,
Скільки він продуктів різних
За добу з’їда:
Скільки сіна і картоплі,
Дерті, буряків,
Моркви, клюкви, солі, крейди,
Редьки й огірків.
Особливо дуже чітко
Виведено там,
Що з’їда він апельсинів
Десять кілограм.
І спитала Филимона
Дама молода:
— То він стільки апельсинів
За добу з’їда?
Це, їй-право, навіть важко
Уявити нам.
Ну невже він з’їсти може
Десять кілограм? —
Сторож мовив: — Слон до фрукти
Має сильну страсть.
О-го-го, він з’їсти може!
Та хто йому дасть?
Про вірш
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Походжає зоопарком»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («Що з’їда він апельсинів») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («Та хто йому дасть») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · доля на чужині · людська гідність