Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири:
Одна кухня, одна ванна, а сімей — чотири.
Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася
Зачинилася у ванній, швидко роздяглася.
Раптом глянула на двері і очам не вірить:
Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.
І уздріла двох сусідів — Федора й Вавила, —
Та як крикне:
— Як не сором? Хворі ви чи п’яні?
Чи не бачили ви жінки у такому стані? —
А Вавило:
— Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.
Влучна сатирична оповідка, сповнена неперевершеного народного колориту та життєствердного оптимізму. Автор майстерно створює яскраві характерні типи.
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («І уздріла двох сусідів — Федора й Вавила, —») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («— Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · інтимна лірика · людська гідність