Заморські гості (скорочено)
Павло Глазовий
Прилетіли в Україну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
— На прийом до мера?
— Козирнув сержант бадьоро:
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці1 приймає:.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову.
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге:
— Не дивуйтесь, — каже. —
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні.
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
П. Глазовий у своїй гуморесці “Заморські гості” підняв дуже важливу проблему — про становище української мови в Україні. Адже самі українці часто не знають рідної мови, не спілкуються нею. Так може дійти до того, що українською розмовлятимуть лише заморські гості з діаспори, які, на відміну від нас, цінують мову своєї прабатьківщини. А держслужбовці, які зобов’язані знати державну мову, користуються нею формально, або й не використовують зовсім. Так у невеликому гумористичному творі автор підняв важливе питання, яке актуальне і в наші часи.
стислі перекази творів української літератури
Про вірш
Гостросатирична гумореска на захист рідної української мови та національної самоповаги. Автор висміює перевертнів і безбатченків, які соромляться материнського слова.
Історія
Твір належить до доробку видатного українського гумориста й сатирика Павла Глазового (популярних збірок гумору та сатири («Сміхологія», «Веселий світ і чорна книга»)). У часи тотального ідеологічного тиску та русифікації Глазовий зумів зберегти й продовжити велику традицію народного сміху Остапа Вишні та Степана Руданського.
Його гуморески розходилися мільйонними накладами, звучали з естрадних сцен і переказувалися з вуст в уста. Автор безстрашно відстоював право українців говорити рідною мовою, таврував кар’єризм, пристосуванство й міщанську обмеженість.
Форма
Твір побудований у формі: коломийковий вірш або шестистопний дактило-хорей гуморески. Діалогічний гумористичний ритм, розрахований на живе естрадне читання та гострий пуант.
Сюжетні строфи з парним або перехресним римуванням, що підводять до кульмінаційного фіналу. Мова твору пересипана колоритними фразеологізмами, народними примовками та живими інтонаціями розмовної мови.
Як читати
Сюжет розгортається з невимушеної побутової ситуації («Прилетіли в Україну»), де автор буквально кількома мазками окреслює персонажів та зав’язує комічний конфлікт.
У динамічному розвитку подій («А у нас там, у Канаді») комізм ситуації переростає у гостру моральну оцінку. Персонажі розкриваються через власну мову, демонструючи справжню сутність за зовнішнім пафосом чи хитрістю.
Фінал гуморески («стислі перекази творів української літератури») містить блискучий дотепний пуант, що викликає вибух щирого сміху. Цей сміх є очисним і стверджує непереможність народної правди та здорового глузду.
Теми: український гумор · сатира і сарказм · комічне й сатиричне · інтимна лірика · рідна мова і земля