Санько-брехун
Стельмах Ярослав
Санько не був цілий тиждень у школі. А потім приходить. Ми його питаємо: — Чого ти в школу цілий тиждень не ходив?
— А мені гланди вирізали.
— А як це?
— А от так — були в мене гланди, а зараз нема! — і рота відкрив. — Бачите?
Ми всі подивилися, але нічого не побачили. Нічого ми не бачимо!
— Звичайно, не бачите, бо їх уже нема. Ось тут, — і пальцем у роті щось показує.
— Так ти ж палець вийми, не видно нічого!
— Хоч і вийму, так усе одно не побачите, бо їх уже вирізали.
Я тоді теж палець у рот засунув і кажу:
— І в мене нема. Не треба нічого і вирізати.
А він:
— Гланди у всіх є!
Я тоді Митьку в рот подививсь і Наталці, але й у них нічого не побачив.
— Нема, — кажу, — ні в кого гланд. Що ти нам голови морочиш!
— Нема, — Санько говорить, — значить, ви всі ненормальні. А в усіх нормальних людей гланди є!
Так ми йому і не повірили.
Але чого ж він цілий тиждень у школу не ходив? Незрозуміло!
Про вірш
Іронічний дитячий етюд про зіткнення наївної фантазії та дезінформації з дитячим скептицизмом навколо таємничого «зникнення» гланд. Твір сповнений живого шкільного гумору, пізнавального завзяття та комізму самозаглибленої логіки.
Історія
Оповідання постало в період активної роботи Ярослава Стельмаха над циклом шкільних історій для молодших підлітків («Цікаве знайомство», «Найкращий намет» тощо), що друкувалися в періодиці та окремими книжками в видавництві «Веселка». Автор тонко фіксував специфічну мікрокультуру радянського та пострадянського шкільного колективу з його унікальними міфами, фольклором і пересудами.
Тема медичних процедур, особливо видалення мигдаликів (гланд), була популярним топосом дитячого життя тієї доби. Операція наділялася ореолом страху, геройства чи загадки, перетворюючись серед школярів на привід для міфотворення та маніпуляцій авторитетом серед однолітків.
Форма
Жанрова природа твору — гумористична замальовка або анекдотичний шкільний міні-наратив. Композиція лаконічна, моноцентрична, побудована довкола одного полілогу-суперечки між повернутим після тижневої відсутності Саньком та його однокласниками.
Стиль визначається експресивною діалогічністю, лапідарними репліками та виразним жестикуляційним супроводом (заглядання в рот, демонстрація пальцем). Мова динамічна, проста, влучно відтворює підліткову аргументацію з характерними максималізмом і псевдологічними висновками.
Як читати
В основі тексту лежить конфлікт між емпіричним досвідом і авторитетом словесного твердження. Санько споруджує бездоганну в своїй абсурдності тавтологію: гланди вирізали, тому їх не видно, а відтак відсутність видимих слідів є прямим «доказом» їх видалення. Коли ж оповідач не знаходить анатомічних відмінностей у горлі здорових однокласників, Санько здійснює класичний софістичний маневр, оголошуючи всіх інших «ненормальними».
Психологізм образу Санька полягає в бажанні виділитися, конвертувати звичайний пропуск школи у статус винятковості та жертовності. Фінал оповідання лишається по-мистецьки відкритим: викриття уявного обману залишає головну загадку («Чого ж він у школу не ходив?») нерозгаданою, що свідчить про глибоке розуміння автором незбагненності дитячого щоденного буття.
Теми: шкільні вигадки · дитяча цікавість · дитяча психологія · гумор і скепсис · стосунки в колективі