Дівча любе, чорнобриве
Тарас Шевченко
Дівча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився –
Та аж похилився…
Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?..
Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.
Ой діброво – темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік… Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом, –
Аж сам собі дивується
На свою діброву…
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою, –
Та й спать ляже, втомившися
Турбою такою.
15 стичня 1860, СПб
15 січня 1860, С.-Петербург
Про вірш
Грайливий і водночас тужливий ліричний жарт про швидкоплинність молодості та сум літнього чоловіка, який милується свіжою красою юнки.
Історія
Вірш написаний на початку 1860 року в Петербурзі, коли сорокашестирічний Шевченко гостро відчував тягар передчасного старіння, підірваного десятиліттям солдатчини здоров'я, але палко прагнув родинного затишку.
Твір віддзеркалює побутові сцени та спроби поета знайти наречену серед молодих українок, де гумор часто прикриває душевний біль самотності.
Форма
Коломийковий віршовий розмір зі жвавим народнопісенним чергуванням наголосів та іронічною кінцівкою.
Динамічний діалогічно-описовий синтаксис передає безпосередність життєвої сценки.
Як читати
Образ чорнобривого дівчати, що несе пиво з льоху, втілює вітальні сили українського села, здоров'я, молодість і радість буття.
Погляд старіючого поета на цю дівочу грацію сповнений як естетичного замилування, так і гіркої автоіронії: розуміння прірви років між ними.
Шевченко майстерно використовує народний гумор як захисний психологічний бар'єр від трагічного відчуття приреченості на самотність.
Теми: молодість і старість · дівоча врода · автоіронія поета · побутова замальовка · туга за коханням