Дівичії ночі
Тарас Шевченко
Висушили карі очі
Дівичії ночі.
«Черниця Мар’яна»
Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори,
Хвилі серед моря;
Засіяли карі очі,
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися —
Так би й обвилися
Кругом стану. І в подушку
Холодну впилися,
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.
«Нащо мені коса-краса,
Очі голубині,
Стан мій гнучий… коли нема
Вірної дружини,
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись…
Серце моє! серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені… Нащо мені
Тая слава… слава.
Я любить, я жити хочу
Серцем, не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Злії люди нарікають.
А того й не знають,
Що я в серці заховала…
Нехай нарікають,
Гріх їм буде… Боже милий,
Чому ти не хочеш
Укоротить свої темні,
Тяжкі мені ночі!..
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі…» — та й оніміла,
Сльози полилися…
Білі руки простяглися,
В подушку впилися.
18 мая 1844,
СПБ
Про вірш
Елегійна лірична поезія про дівочі ночі, марно згаяні в самотності й сльозах через розлуку з милим та передчасне згасання весни життя.
Історія
Вірш написано в Петербурзі в червні 1844 року. Шевченко з глибокою емпатією відтворює душевний стан української дівчини, позбавленої простого людського щастя.
Твір належить до так званої «жіночої лірики» поета, де він розкриває внутрішній світ селянки з проникливістю тонкого психолога.
Вперше надруковано у виданні «Кобзаря» 1860 року; вірш швидко став народним романсом.
Форма
Пісенна строфіка з тристопного та чотиристопного ямба; мелодійна інтонація дівочої журливої пісні-скарги.
Багатство народнопоетичних образів: «карі очі», «русява коса», «дівоча краса», плач на самоті.
Як читати
Головний конфлікт поезії — невідворотність плину часу: молодість і краса дані людині лише на коротку мить, але вони марно тануть у безсонних скорботних ночах.
Шевченко протиставляє зовнішню весняну красу природи та внутрішній холод дівчини, яка не дочекалася взаємності чи судженого.
Ця елегія звучить як співчутливий реквієм по нерозквітлій жіночій долі, растоптаній суспільними умовами чи фатальною розлукою.
Теми: дівоча недоля · самотні ночі · згасання краси · сум за милим · народнопісенна елегія