І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатиє царята…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
24 сентября [1860, С.-Петербург]
Геніальний філософський гімн науковому поступу, вільнодумству та революційному перетворенню світу, де поет пророкує неминучу перемогу братерства людей на оновленій землі.
Створено 24 вересня 1860 року в Петербурзі. Це один із найвищих інтелектуальних злетів поета, який відгукнувся на розвиток природничих наук і кризу феодально-релігійного світогляду.
Шевченко захоплювався відкриттями людського розуму та вірив, що справжня наука звільнить людство від попівського дурману й рабської покірності.
Чотиристопний ямб надзвичайної карбованої енергії та лапідарності вислову (усього 13 рядків, що містять цілу епоху духовної історії).
Різкий саркастичний контраст між подвижниками науки і ненажерливим чернецтвом («єлей потік у черево чернече»).
Архімед і Галілей виступають символами мучеників науки й вільного духу, які страждали за істину, поки церковники паразитували на невігластві.
Поет знімає німб із фальшивих церковних святців і покладає вінець на реальних мислителів, винахідників і борців за народну свободу.
Фінал звучить тріумфальним пророцтвом гуманізму: «І на оновленій землі / Врага не буде, супостата, / А буде син, і буде мати, / І будуть люде на землі». Земля належатиме не царям і катам, а вільній людині праці.
Теми: торжество розуму і науки · Архімед і Галілей · падіння мракобісся · оновлена земля · віра в людство