Інтродукція
Тарас Шевченко
Була колись шляхетчина,
Вельможная пані;
Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,
З німотою… Було колись…
Та що не минає?
Було, шляхта, знай, чваниться,
День і ніч гуляє
Та королем коверзує…
Не скажу Степаном
Або Яном Собієським:
Ті два незвичайні,—
А іншими. Небораки
Мовчки панували.
Сейми, сеймики ревіли,
Сусіде мовчали,
Дивилися, як королі
Із Польщі втікають,
Та слухали, як шляхетство
Навісне гукає.
“Nie pozwalam! nie pozwalam!”
Шляхта репетує,
А магнати палять хати,
Шабельки гартують.
Довго таке творилося,
Поки не в Варшаві
Запанував над ляхами
Понятовський жвавий.
Запанував, та й думав шляхту
Приборкать трошки… не зумів!
Добра хотів, як дітям мати,
А може, й ще чого хотів.
Єдине слово “nie pozwalam”
У шляхти думав одібрать,
А потім… Польща запалала,
Панки сказилися… Кричать:
“Гонору слово, дарма праця!
Поганець, наймит москаля!”
На ґвалт Пулавського і Паца
Встає шляхетськая земля,
І — разом сто конфедерацій.
Розбрелись конфедерати
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
І по Україні;
Розбрелися та й забули
Волю рятувати,
Полигалися з жидами,
Та й ну руйнувати.
Руйнували, мордували,
Церквами топили…
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.
Про вірш
Історично-аналітичний вступний розділ поеми «Гайдамаки», що розкриває анархію польської шляхетської республіки як першопричину народного повстання.
Історія
Розділ створений у Петербурзі 1841 року як фундаментальна експозиція до розгортання основних подій поеми «Гайдамаки».
Шевченко з глибокою іронією та сарказмом змальовує занепад Речі Посполитої доби Барської конфедерації (1768 р.), коли магнати в гонитві за шляхетськими вольностями довели державу до краху.
Поет спирається на глибоке знання історії XVII–XVIII століть, показуючи, що соціальна сваволя шляхти неминуче мала викликати вибух уярмленого українського селянства.
Форма
Епічний оповідний вірш із сатиричними інтонаціями; коломийковий лад чергується з перехідними ямбічними структурами.
Поетика розділу рясніє іронічними пасажами, історичними алюзіями («liberum veto», сеймики) та яскравими соціальними характеристиками шляхетського безладдя.
Як читати
Шевченко викриває деструктивну природу шляхетського свавілля («Була колись шляхетчина, вельможна пані...»), де право вето перетворилося на інструмент знищення власної держави.
Поневолена Україна опиняється між молотом і ковадлом: конфедерати грабують села й паплюжать храми, змушуючи гайдамаків братися за ножі для самозахисту.
Розділ закладає історико-філософську тезу автора: безкарність панів завжди породжує криваву відплату пригноблених.
Теми: шляхетська анархія · Барська конфедерація · причини Коліївщини · історична експозиція · соціальна нерівність