Ісаія. Глава 35 (скорочено)

Тарас Шевченко

Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвіти!
І процвітеш, позеленієш.
Мов Іорданові святиє
Луги зелені, береги!
І честь Кармілова, і слава
Ліванова, а не лукава
Тебе укриє дорогим,
Золототканим, хитрошитим.
Добром та волею підбитим.
Святим омофором своїм.
І люде темнії, незрячі.
Дива господнії побачать.
І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть.
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива,—
Се бог судить, визволяє
Долготерпеливих Вас, убогих.
І воздає Злодіям за злая!
Тойді, як. Господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Незрячі про’зрять, а кривиє,
Мов сарна з гаю, помайнують
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита.
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Оживуть степи, озера,
І не верствовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Позіходяться докупи.
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселії села.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Т. Шевченко завжди замислювався над тим, яким же має бути майбутнє суспільство. Звернувся до біблійної книги пророка Ісаії і знайшов там думки, картини, співзвучні його власним. Тільки він розставив свої акценти: рай буде тоді, коли “святая на землю правда прилетить”, а щасливе життя настане для “утомлених рук”, які раніше були “кайданами куті”.
У ті омріяні часи “незрячі прозрять”, “німим отверзуться уста”. Настане оновлення і в житті, і в природі. Багато образів цієї поезії мають і конкретне, і символічне значення, наприклад, “прорветься слово, як вода”, “дебрь-пустиня неполита, зцілющою водою вмита, прокинеться”, “потечуть веселі ріки” та ін.

стислі перекази творів української літератури

Про вірш

Натхненна поетична парафраза пророцтва Ісаї про падіння деспотизму, звільнення поневолених із кайданів і радісне оновлення спраглої рідної землі.

Історія

Вірш написаний 25 березня 1859 року в Санкт-Петербурзі напередодні поїздки Шевченка в Україну, в атмосфері наростання суспільних сподівань на скасування кріпосного права.

Кобзар звернувся до 35-ї глави Книги пророка Ісаї, щоб під виглядом біблійного наслідування («подражанія») обійти царську цензуру та висловити революційне очікування загибелі імперії тиранів.

Твір увійшов до золотого фонду пізньої громадянської лірики Шевченка, де пророче біблійне слово органічно зрослося з боротьбою українського селянства за свободу.

Форма

Високий урочистий ямб із пишною метафорикою та анафоричними вигуками («Радуйся...», «Оживуть...»), що надають віршу звучання всенародного ораторіального гімну.

Композиція побудована на динамічному розгортанні контрасту: від картини безплідного, випаленого рабством степу до квітучого, зрошеного живою водою оазису волі.

Як читати

Метафора «неполитої ниви», що оживає й цвіте, символізує моральне та соціальне пробудження України, яка століттями терпіла гніт і духовну посуху.

Прозріння незрячих, слух для глухих і хода для кульгавих є алегоріями здобуття народом громадянської свідомості, коли мовчазні раби перетворюються на вільних творців своєї долі.

Поет упевнено пророкує, що суд Божий і суд народний зламають кайдани деспотів, і по дорозі правди підуть лише чисті серцем трудівники.

Теми: біблійне наслідування · пророцтво визволення · пробудження народу · торжество правди над деспотизмом · образ квітучої ниви · радість волі

Усі поети