Холодний яр

Тарас Шевченко

У всякого своє лихо,
І в мене не тихо;
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.
Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє,—
Добре, що заснуло.
Хоч і Яр той; вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там; а згадаєш,
То була й дорога
З монастиря Мотриного
До Яру страшного.
В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У Яр тойді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс темним лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе
Люди не ходили
На пораду: що їм діять
З добрими панами,
Людоїдами лихими,
З новими ляхами?
Не сховаєте! над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Ґонту виглядає.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Ґонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в нашей истории…»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

Вьюнища,
17 декабря 1845

Про вірш

Гнівне полемічне послання проти реакційних істориків та дворянських лизоблюдів, які паплюжили пам'ять гайдамаків, називаючи їх грабіжниками та розбійниками.

Історія

Написано 17 грудня 1845 року в селі В'юнище під Переяславом; увійшло до альбому «Три літа».

Приводом до написання стала поява публікацій офіційних істориків (зокрема Аполлона Скальковського), котрі в дусі царизму шельмували гайдамаччину як розбійницький бунт п'яної черні.

Шевченко виступає не лише як поет, а як національний трибун, що захищає священне право знедоленого народу на повстання проти гнобителів.

Форма

Пристрасна поетична інвектива, публіцистичний вірш-памфлет високого громадянського звучання; динамічний чотиристопний ямб із багатством риторичних фігур.

Насичений саркастичними зворотами, біблійними інтонаціями помсти та символікою зброї («новий ніж», «святий вогонь»).

Як читати

Шевченко відкидає брехливі звинувачення в грабіжництві: повстанці боронили віру й гідність людей, тоді як справжніми розбійниками є царі та пани, котрі деруть шкуру з живих кріпаків.

Холодний Яр осмислюється як незгасний сакральний котел українського визвольного духу: «В Холоднім Яру залізняки святили ножі...».

Пророчий заклик «Повіє огонь новий з Холодного Яру!» звучить як застереження сучасним гнобителям: народне терпіння має межу, після якої гряде нещадний судний день.

Теми: Холодний Яр · захист гайдамаків · гнівна інвектива · панське лицемірство · новий вогонь повстання · історична справедливість

Усі поети