На улиці невесело,
В хаті батько лає,
А до вдови на досвітки
Мати не пускає.
Що ж мені робити,
Де мені подітись?
Чи то з іншим полюбитись,
Чи то утопитись?
Ой надіну я сережки
І добре намисто,
Та піду я на ярмарок
В неділю на місто.
Скажу йому: «Сватай мене
Або одчепися!..
Бо як мені у матері…
То лучче топиться».
Друга полонина 1848, Косарал
Побутова дівоча пісня про сімейну задуху, сварки батьків і відчайдушне бажання дівчини вирватися заміж на ярмарку або втопитися від безвиході.
Написано на Косаралі наприкінці 1848 року в межах косаральського циклу пісенних мініатюр.
Патріархальні порядки українського села часто супроводжувалися жорстоким тиском батьків на дітей, позбавляючи молодь права на власний вибір.
Коломийковий розмір, пересипаний живими розмовними діалогами, дівочими докорами та фольклорними формулами нарікання.
Швидка зміна інтонацій: від побутової сварки в хаті до рішучого наміру випробувати долю на міському ярмарку.
Убога хата стає для дівчини в'язницею через постійні докори матері та сварки батька, що штовхає героїню на крайні вчинки.
Ярмарок виступає сакральним простором соціалізації, де можна знайти сватів і кардинально змінити свій соціальний статус.
Альтернатива «або сватай, або втоплюся» оголює максималізм юної душі, яка не терпить безправ'я і вимагає гідності.
Теми: дівочий бунт · родинна драма · ярмарок і сватання · бажання свободи · побутовий фольклор