На Великдень, на соломі
Против сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати куповала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала,—
Сирітка сказала.
Перша половина 1849, Косарал
Прониклива новелістична замальовка Великодня в селі: контраст між багатими дітьми, що хваляться обновками, та сиротою, осяяною Христовою ласкою.
Створено в першій половині 1849 року на острові Косарал. Спогади про дитинство в Кирилівці допомогли поетові відтворити психологічну атмосферу сільського свята Воскресіння.
Шевченко сам ріс круглим сиротою й на власному досвіді пізнав гіркоту великодніх днів без батьківської ласки й нового одягу.
Вірш увійшов до «Малої книжки» як зразок шедевральної сюжетної мініатюри.
Жанровий вірш-новела, написаний чотиристопним ямбом із перехресним та охопним римуванням.
Майстерне використання живої дитячої мови, контрасту деталей (червоні черевички, стрічки — латана сорочечка).
Діти на сонечку вихваляються обновками від заможних батьків, перетворюючи релігійне свято на ярмарок марнославства.
Маленька сирітка сидить мовчки, бо в неї немає обновок, проте вона щиро радіє тому, що батюшка поблагословив її свяченим яйцем і шматочком паски.
Цей твір розкриває істинну суть християнського милосердя, показуючи, що перед Богом чисте серце бідної дитини дорожче за всі золоті стрічки багатіїв.
Теми: Великдень · дитина-сирота · соціальний контраст · дитяча чистота · християнське милосердя