О думи мої!

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко – О думи мої! О славо злая!

О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся… але не каюсь!..
Люблю, як щиру, вірну дружину,
Як безталанную свою Вкраїну!
Роби що хочеш з темним зо мною,
Тілько не кидай, в пекло з тобою
Пошкандибаю …….
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ти привітала
Нерона лютого, Сарданапала,
Ірода, Каїна, Христа, Сократа,
О непотребная! Кесаря-ката
І грека доброго ти полюбила
Однаковісінько!.. бо заплатили.
А я, убогий, що принесу я?
За що сірому ти поцілуєш?
За пісню-думу?.. Ой гаю, гаю,
Й не такі, як я, дармо співають.
І чудно, й нудно, як поміркую,
Що часто котяться голови буї
За теє диво! мов пси, гризуться
Брати з братами й не схаменуться.
А теє диво, всіми кохане:
У шинку покритка, а люде п’яні!

Друга половина 1847, Орська кріпость

Про вірш

Пристрасний ліричний монолог-сповідь, у якому поет переосмислює гірку ціну свого творчого покликання й фатальної слави в умовах заслання.

Історія

Написано в Орській фортеці в другій половині 1847 року, невдовзі після вироку, коли заборона писати поставила митця перед трагічним екзистенційним вибором.

Шевченко усвідомлює, що саме його відкрите, безкомпромісне поетичне слово стало причиною імператорської помсти й нелюдської муштри.

Форма

Чотиристопний ямб із перехресним римуванням, насичений риторичними вигуками, докорами та запитаннями до самого себе.

Напружена градація емоцій — від відчаю і прокляття фальшивій «лихій славі» до ніжного розчулення перед непоборною силою вірша.

Як читати

Слава постає у вірші не як світська нагорода, а як демонічна спокусниця («о славо злая!»), що завела поета у сніги й піски казарменого пекла.

Водночас автор не здатний зректися поетичного слова: воно лишається його єдиним соратником, правдою і світлом перед очима Бога.

Вірш демонструє перехід від романтичного культу слави до християнського прийняття хресного шляху служіння правді свого поневоленого народу.

Теми: поетичне призначення · ціна творчості · доля поета · солдатчина і самотність · каяття та стійкість

Усі поети