Ой стрічечка до стрічечки,
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю,
У неділю погуляю.
Ой плахотка-червчаточка
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозькі козаки.
Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з іншими вінчайтеся,
Подавані рушники…
Отаке-то, козаки!
Друга половина 1847, Орська кріпость
Тонка фольклорно-стилізована дівоча пісня про дівочі сподівання на сватання, вишивання стрічок та тривогу перед невідомою жіночою долею.
Створено під час перебування в Орській фортеці 1847 року, де Шевченко активно звертався до фольклорних жанрів як засобу зберегти мовне середовище та образний світ рідного краю.
Поет мав дивовижну здатність бездоганно перевтілюватися у жіночу психологію, створюючи шедеври так званої «жіночої лірики».
Коломийковий віршовий розмір із паралелізмом рядків, характерними зменшувально-пестливими формами («стрічечка», «ніченьки», «косинонька») та суміжним римуванням.
Ритм вишивання та плетіння стрічок майстерно передається фонетичними повторами й плавною строфічною структурою.
Стрічка у дівочій косі виступає традиційним символом краси, дівоцтва та готовності до шлюбу в українській етнокультурі.
За зовнішньою легкістю та пісенною грайливістю криється глибока тривога: чи знайдеться гідна пара, чи не доведеться пов'язати стрічку «нелюбові» або залишитися самотньою покриткою.
Шевченко відтворює беззахисність простої селянської дівчини у патріархальному світі, де щастя цілковито залежить від примхи долі.
Теми: дівоча доля · фольклорні мотиви · очікування кохання · народна пісня · жіноча врода