П. С.
Тарас Шевченко
Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
І досі нудно, як згадаю
Г о т и ч е с к и й с ч а с а м и д о м;
Село обідране кругом;
І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить. Значить, пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан!
Оце ледащо. Щирий пан,
Потомок гетьмана дурного
І презавзятий патріот;
Та й християнин ще до того.
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить меж панами,
І п’є горілку з мужиками,
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрукуй.
Та ще в селі своїм дівчаток
Перебирає. Та спроста
Таки своїх байстрят з десяток
У год подержить до хреста.
Та й тілько ж то. Кругом паскуда!
Чому ж його не так зовуть?
Чому на його не плюють?
Чому не топчуть!! Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п’яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!
Друга половина 1848, Косарал
Про вірш
Гірке поетичне послання, де поет осмислює біль від байдужості й зради земляків-панів, протиставляючи підступність «своїх» відкритій ворожості чужинців.
Історія
Створено на Косаралі 1848 року; адресатом ініціалів «П. С.» вважається або Петро Селецький, або Петро Скоропадський — представники українського дворянства, з якими Шевченко спілкувався до арешту.
Після катастрофи 1847 року більшість ліберальних панських знайомих відсахнулися від засланого поета, боячись потрапити під підозру жандармів Третього відділу.
Форма
Чотиристопний ямб із вільним чергуванням рим; характерні саркастичні афоризми та пряме полемічне звернення.
Емоційний рух від філософського констатування істини до особистого докору за підле відступництво.
Як читати
Шевченко стверджує: удар ворога очікуваний, проте зрада або боягузтво тих, хто називався друзями й братами, завдає невигойної рани.
Поет таврує українську панську еліту за її колабораціонізм з імперією та лицемірне співчуття, за яким криється рабський страх за власні маєтки.
Твір звучить як суворий моральний суд над конформізмом і дріб'язковим егоїзмом національного панства.
Теми: зрада земляків · критика панського боягузтва · біль розчарування · моральний вибір · самотність ідеаліста