Розрита могила
Тарас Шевченко
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
9 октября 1843,
Березань
Про вірш
Трагічний діалог поета з Матір'ю-Україною: роздуми над сплюндрованими козацькими курганами та зрадою історичної спадщини Богдана Хмельницького.
Історія
Вірш написаний 9 жовтня 1843 року в Березані після відвідин поетом історичних місць України, де він на власні очі побачив, як царські археологи розкопують стародавні кургани в пошуках золота.
Шевченка глибоко обурило блюзнірство: розкопування могил предків чужинцями виглядало як остаточне пограбування завойованої країни.
Твір започаткував гостру історіософську лірику Шевченка періоду «Трьох літ» і був заборонений цензурою до кінця існування імперії.
Форма
Побудований у формі драматичного діалогу між сином-поетом і персоніфікованою Матір'ю-Україною, яка оплакує розграбовану долю своїх дітей.
Гнівний, патетичний ритм із гострими риторичними запитаннями та прокляттями перевертням, що допомагають грабувати власну матір.
Як читати
Шевченко ставить сміливе історичне питання Богдану Хмельницькому: чи знав гетьман, що Переяславська рада 1654 року приведе до закріпачення нації («Ой Богдане, Богданочку, якби була знала…»).
Розрита могила — це метафора пограбованої історичної пам'яті, яку намагаються вирвати з корінням.
Вірш закликає до національної гідності: земля предків не продається, а пам'ять про свободу не може бути експонатом у чужому музеї.
Теми: розрита могила · Мати-Україна · докір Хмельницькому · захист спадщини · біль за пограбований край