Сон “Марку Вовчку” (скорочено)
Тарас Шевченко
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно, сповитеє, кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, погодувала,
Попестила; і ніби сном.
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий —
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою-таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога.
Проснулася — нема нічого…
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Тяжка кріпацька доля, а найважче — жінці, матері, якій доводилося у жнива брати маленьке дитя із собою. Що могла дати бідна кріпачка своїй дитині? Хіба що ласку, пісню. Та помолитися за неї, а її долю. Тільки уві сні вона могла мріяти про те, що її син стане вільною, щасливою людиною, матиме своє поле і радісно працюватиме на ньому, заведе сім’ю, діточок. Але мрії залишаються мріями, дійсність — жорстокою дійсністю. Усього кілька хвилин перепочила, а вже треба йти жати, щоб виконати норму й не заробити покарання від панського наглядача.
Вірш пройнятий щирим співчуттям до героїні, її мрії близькі й самому поетові, якому теж хотілося мати сім’ю, діточок, жити в мирі та злагоді чесною працею.
стислі перекази творів української літератури
Про вірш
Шедевр соціально-гуманістичної поезії, присвячений Марку Вовчку, про важку панщинну працю жінки-кріпачки та її солодкий пророчий сон про вільну долю рідного сина.
Історія
Вірш написаний 13 липня 1858 року в Петербурзі й присвячений письменниці Марії Вілінській (Марко Вовчок), чиї «Народні оповідання» вразили Шевченка безкомпромним захистом кріпаків.
Шевченко побачив у творчості молодої письменниці продовження своєї справи боротьби за визволення знедоленого селянства, називаючи її «донею» і «пророчицею».
В основі тексту — архетипний для Кобзаря образ кріпачки, яка знемагає на панському полі під час жнив, знаходячи розраду лише в маренні.
Форма
Чотиристопний ямб із віртуозним звукописом (важкі приголосні у першій частині відтворюють виснажливу ходу жінки, світлі голосні у сні передають легкість марення).
Контрастна двопланова композиція: задушлива спека реальної панщини («пошкандибала Івасика годувать») протиставляється величній картині майбутньої волі в сновидінні.
Як читати
Сон матері постає як візія омріяного соціального раю: син Івась виростає не панським рабом, а вільним господарем на власній ниві зі своєю гарною дружиною.
Пробудження жінки повертає читача до страшної дійсності: сон розвіявся, а на неї чекають недожатий панський сніп і немилосердний лановий.
Твір слугує полум'яним вироком феодальному рабству, яке краде у матері навіть право на спокійне годування власної дитини.
Теми: панщина і тяжка праця · сон кріпачки про волю · присвята Марку Вовчку · образ матері-жнеці · мрія про вільну працю на своїй землі · викриття соціальної несправедливості