Стоїть в селі Суботові (скорочено)

Тарас Шевченко

На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився.
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям.
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше.
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам… Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина ,
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
На відміну від загальноприйнятої думки про те, що Б. Хмельницький зробив добру справу, підписавши угоду з російським царем на Переяславській раді 1654 року, Шевченко вже тоді зрозумів: Україна потрапила ще в більшу кабалу. Богдан “молився, Щоб москаль добром і лихом 3 козаком ділився”. Але не так сталося. Російський уряд не дотримався угоди, йому потрібні були лише гроші та нові території. Поет картає гетьмана, говорячи, що москалі з нього сміються, нікому навіть полагодити церкву, у якій він похований. Разом з тим вірить, що розвалиться та “церков-домовина”, “і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі. Світ правди засвітить…”

стислі перекази творів української літератури

Про вірш

Гірка сатирично-історична елегія над сплюндрованою церквою-усипальницею Богдана Хмельницького у Суботові, що переростає у полум'яне пророцтво воскресіння вільної України.

Історія

Вірш написаний 21 жовтня 1845 року в Миргороді як органічна частина (епілог-розв'язка) містерії «Великий льох», проте нерідко публікувався як самостійний твір у збірці «Три літа».

Шевченко відвідав Суботів у 1843 та 1845 роках і був глибоко вражений запустінням колишньої гетьманської резиденції, де в Іллінській церкві царські можновладці вели цинічні розкопки.

Поет полемізує з проросійським міфом про Хмельницького, докоряючи гетьманові за союз із Москвою, але водночас вірить у незнищенність українського державотворчого духу.

Форма

Коломийковий вірш із градацією інтонацій від жалобного плачу над руїною до гнівного ораторського осуду й завершального переможного акорду.

Використання сильних сатиричних антитез: колишня слава й сучасна домовина, гетьманські надії та московське ярмо.

Як читати

Іллінська церква у Суботові постає як «домовина України», де похована її колишня державність через необачний крок Хмельницького у Переяславі.

Шевченко саркастично показує, як загарбники грабують навіть церковні склепи, доводячи безсоромність імперського загарбництва.

Фінал вірша — величний пророчий маніфест: «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти!» — перетворює скорботу на історичний оптимізм.

Теми: Суботів і Богданова церква · історична помилка Хмельницького · домовина України · пограбування святинь · віра у воскресіння нації · світло правди і волі

Усі поети