Сичі
Тарас Шевченко
На ниву в жито уночі,
На полі, на роздоллі,
Зліталися поволі
Сичі
Пожартувать,
Поміркувать,
Щоб бідне птаство заступить,
Орлине царство затопить
І геть спалить.
Орла ж повісить на тичині.
І при такій годині
Республіку зробить!
І все б, здавалося? А ні,
Щоб не толочили пашні
(Воно було б не диво,
Якби хто інший), на тій ниві
Сильце поставив. А то зирк!
Таки голісінький мужик
Поставив любо. Та й пішов
В копиці спать собі, а рано,
Не вмившися, зайшов
Гостей довідать… «Та й погані!
Усі до одного сичі,—
Оце тобі вари й печи!»
Щоб не нести додому
Таке добро, то повбивав,
А інших гратися оддав,
Приборканих, воронам,
І не сказав нікому.
Друга половина 1848, Косарал
Про вірш
Похмура сатирико-алегорична мініатюра про сичів, що злітаються вночі на ниву, символізуючи царських шпигунів і реакційні сили, які нищать паростки свободи.
Історія
Написано на Косаралі 1848 року під враженням від повсюдного шпигунства, доносів та репресій поліцейського режиму Миколи I після європейських революцій.
Шевченко змушений був щохвилини остерігатися зради й перевірок з боку гарнізонного начальства.
Форма
Коломийковий вірш із народнопісенними рефренами; зловісна звукова організація тексту (алітерації глухих і свистячих приголосних).
Алегоричний сюжет розгортається у традиціях байки або магічної народної казки.
Як читати
Сичі в українській демонології — вісники лиха й смерті; у вірші вони уособлюють цензорів, донощиків та агентів Третього відділу.
Нива золотого жита символізує творчу працю, народне життя та надію на врожай волі, який ворожі сили прагнуть розтоптати в темряві ночі.
Шевченко закликає до пильності, викриваючи підступну тактику імперського терору, що діє підступно і крадькома.
Теми: політична алегорія · царські шпигуни і доноси · тривога за врожай волі · фольклорна демонологія · темрява реакції