Тече вода з-під явора
Тарас Шевченко
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
7 ноября [1860 С.-Петербург]
Про вірш
Хрестоматійний шедевр пейзажно-ідилічної лірики, що з кришталевою чистотою втілює вічну гармонію української природи, чистоту дівочої душі й затишок рідного краю.
Історія
Вірш написаний у листопаді 1860 року в Петербурзі. Відрізаний важкою хворобою від рідного краю, Шевченко воскрешав у пам'яті найдорожчі серцю куточки України.
Твір увійшов до останньої прижиттєвої книжки поета — «Букваря южнорусского», призначеного для початкового навчання українських дітей у недільних школах.
Форма
Чотиристопний хорей народнопісенного складу, що відзначається досконалою евфонією та винятковою мелодійністю.
Плавний звукопис (чергування голосних 'а', 'о', 'у' та м'яких приголосних) створює відчуття справжнього струменіння води.
Як читати
Образи калини, явора, хлюпотіння качаток на воді створюють archetypal картину українського космосу, де людина й природа перебувають у непорушній злагоді.
Вихід дівчини по воду додає краєвиду теплої людської присутності, чистоти й сором'язливої грації.
Попри зовнішню простоту, цей вірш є проявом найвищої поетичної майстерності, де немає жодного зайвого слова, а весь текст дихає спокоєм і первозданною красою буття.
Теми: краса української природи · образ явора і калини · народнопісенна гармонія · чистота рідного краю · дитяча пам'ять