Тим неситим очам
Тарас Шевченко
Тим неситим очам,
Земним богам-царям,
І плуги, й кораблі,
І всі добра землі,
І хвалебні псалми
Тим дрібненьким богам.
Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать,
Думать, сіять, не ждать
І посіяне жать
Роботящим рукам.
Добросердим-малим,
Тихолюбцям-святим,
Творче неба й землі!
Долгоденствіє їм
На сім світі; на тім…
Рай небесний пошли.
Все на світі — не нам.
Все богам, тим царям!
І плуги, й кораблі,
І всі добра землі,
Моя любо!.. а нам —
Нам любов меж людьми.
31 мая [1860], СПб
Про вірш
Гнівне сатиричне прокляття ненажерливим царям і можновладцям, що завершується благанням дати людям серце, сповнене святої любові й правди.
Історія
Вірш написаний наприкінці травня 1860 року в Петербурзі як органічне продовження циклу поетичних «Молитов».
Шевченко спостерігав агресивну зовнішню політику імперій, зажерливість вищого чиновництва і лицемірне використання релігії для виправдання війн та гноблення.
Форма
Чотиристопний ямб зі змінною стопою, насичений риторичними окликами, анафорами та потужними антитезами.
Емоційний рух іде від інвективи та сарказму до урочистого благання про моральне очищення людства.
Як читати
«Неситі очі» та «земні боги» — узагальнений образ тиранів, чия жадібність не знає меж: їм мало країн, народів і скарбів, вони готові загарбати весь світ.
Поет іронічно бажає цим ненажерам володіти всією землею, аж поки вони не задихнуться у власному багатстві й самотності.
Контрастом до царів постає простий люд, для якого автор молить лише одного — чистого розуму, братерської любові та здатності відрізняти правду від облуди.
Теми: сатира на загарбників · жадібність тиранів · молитва за чистоту серця · земні боги · торжество братерства