У перетику ходила
Тарас Шевченко
У перетику ходила
По оріхи,
Мірошника полюбила
Для потіхи.
Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує
Для потіхи.
У перетику ходила
По опеньки,
Лимаренка полюбила,
Молоденька.
Лимар кичку зашиває,
Мене горне, обнімає,
Молоденьку.
У перетику ходила
Я по дрова
Та бондаря полюбила,
Чорноброва.
Бондар відра набиває,
Мене горне, пригортає,
Чорноброву.
Коли хочеш добре знати,
Моя мати,
Кого будеш попереду
Зятем звати,—
Усіх, усіх, моя мамо,
У неділеньку зятями
Будеш звати.
Друга половина 1848, Косарал
Про вірш
Грайлива жартівлива замальовка в народному дусі про сільську молодицю, що завела інтригу з мірошником заради шовкової хустки.
Історія
Написано в другій половині 1848 року на Косаралі під час зимівлі Аральської описової експедиції.
Серед безпросвітної солдатчини та суворого казарменого побуту гумористичні вірші слугували для Шевченка психологічним захистом і способом повернення до веселого народного ярмаркового світу.
Занесено до другого зошита захалявної книжечки серед блоку пісенно-інтимної лірики.
Форма
Жартівливий коломийковий розмір (14-складник, типовий для українських приспівок і танцювальних пісень).
Швидкий темп, дотепне римування та використання живої народної діалектної лексики («у перетику», «мірошник»).
Як читати
Сюжет обігрує класичний народний мотив залицянь до заможного мельника, де наївний жіночий розрахунок переплітається з жартівливими любовними перипетіями.
Шевченко з теплою усмішкою показує побутову сторону сільського життя, де шовкова хустка чи дукач стають для жінки символом радості та ошатності.
Вірш демонструє абсолютне володіння поетом фольклорною стихією та здатність відтворювати грайливу невимушеність народного характеру.
Теми: народний гумор · побутова замальовка · мірошник і молодиця · жартівлива пісня · фольклорна стилізація