В неволі тяжко, хоча й волі...

Тарас Шевченко

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.

Про вірш

«В неволі тяжко, хоча й волі...» Тарас Шевченко: В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: кохання · віра · воля

Усі поети