Во Іудеї во дні они
Тарас Шевченко
Во Іудеї во дні они,
Во время Ірода-царя,
Кругом Сіона й на Сіоні
Романські п’яні легіони
Паскудились. А у царя,
У Ірода таки самого,
І у порогу, й за порогом
Стояли ліктори, а цар…
Самодержавний государ!
Лизав у ліктора халяву,
Щоб той йому на те, на се…
Хоч півдинарія позичив;
А той кишенею трясе,
Виймає гроші і не лічить,
Неначе старцеві дає.
І п’яний Ірод знову п’є!
Як ось, не в самім Назареті,
А у якомусь у вертепі,
Марія сина привела
І в Віфлеєм з малим пішла…
Біжить поштар із Віфлеєма
І каже: «Царю! так і так!
Зіновать, кукіль і будяк
Росте в пшениці! Кляте плем’я
Давидове у нас зійшло!
Зотни, поки не піднялось!»
«Так що ж,— промовив Ірод п’яний,
По всьому царству постинать
Малих дітей; а то, погані,
Нам не дадуть доцарювать».
Поштар, нівроку, був підпилий,
Оддав сенатові приказ,
Щоб тілько в Віфлеємі били
Малих дітей.
Спаси ти нас,
Младенче праведний, великий,
Од п’яного царя-владики!
Од гіршого ж тебе спасла
Твоя преправедная мати.
Та де ж нам тую матір взяти?
Ми серцем голі догола!
Раби з кокардою на лобі!
Лакеї в золотій оздобі…
Онуча, сміття з помела
Єго величества. Та й годі.
24 октября [1859], С.-Петербург
Про вірш
Гостросатиричний вірш на євангельський сюжет про царя Ірода та Іоанна Хрестителя, де в образі біблійного деспота поет нищівно таврує царську тиранію та підлабузництво придворної знаті.
Історія
Написано в листопаді 1859 року в Петербурзі невдовзі після повернення з України, де поета знову заарештували за доносом і примусово вислали до столиці під суворий поліційний нагляд.
Шевченко вкладає в біблійну канву прямі натяки на сучасних йому імператорів (Миколу I та Олександра II), викриваючи лицемірство самодержавної влади.
Форма
Різностопний ямб із багатством різких цезур, інвективної лексики та сатиричних знижень.
Поєднання урочистого церковнослов'янського заспіву з брутальною іронією щодо царського бенкету та кровожерливості володарів.
Як читати
Ірод у вірші постає боягузливим, тупим і розпусним тираном, який тремтить перед правдивим словом пророка й здатен на вбивство заради п'яної примхи.
Образ бенкету та танцю Саломеї метафорично викриває моральну гниль імперської верхівки, що святкує свій бенкет під час народної чуми.
Шевченко показує, що тирани бояться слова правди більше за ворожі армії, тому першою жертвою деспотії завжди стає безкомпромісний викривач зла.
Теми: викриття тиранії · біблійна сатира · образ Ірода і деспота · страта пророка · безстрашне слово правди