Юродивий

Тарас Шевченко

Во дні фельдфебеля-царя
Капрал Гаврилович Безрукий
Та унтер п’яний Долгорукий
Украйну правили. Добра
Таки чимало натворили,
Чимало люду оголили
Оці сатрапи-ундіра,
А надто стрижений Гаврилич
З своїм єфрейтором малим
Та жвавим, на лихо лихим,
До того люд домуштрували,
Що сам фельдфебель дивувались
І маршировкою, і всім,
І «благосклонні пребивали
Всегда к єфрейторам своїм».
А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,
Підніжки царськії, лакеї
Капрала п’яного! Не вам,
Не вам, в мережаній лівреї
Донощики і фарисеї,
За правду пресвятую стать
І за свободу. Розпинать,
А не любить ви вчились брата!
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!
Не сотні вас, а міліони
Полян, дулебів і древлян
Гаврилич гнув во время оно;
А вас, моїх святих киян,
І ваших чепурних киянок
Оддав своїм прафосам п’яним
У наймички сатрап-капрал.
Вам і байдуже. А меж вами
Найшовсь-таки якийсь проява,
Якийсь дурний оригінал,
Що в морду затопив капрала ,
Та ще й у церкві, і пропало,
Як на собаці.
<Тоді, дурні, і вам було б
На його вийти з рогачами,
А ви злякалися…>*
Так-то так!
Найшовсь-таки один козак
Із міліона свинопасів,
Що царство все оголосив:
Сатрапа в морду затопив.
А ви, юродиві, тим часом,
Поки нездужає капрал,
Ви огласили юродивим
Святого лицаря! а бивий
Фельдфебель ваш, Сарданапал,
Послав на каторгу святого;
А до побитого старого
Сатрапа «навсегда оставсь
Преблагосклонним».
Більш нічого
Не викроїлось, і драму
Глухими, темними задами
На смітник винесли, а я…
О зоре ясная моя!
Ведеш мене з тюрми, з неволі
Якраз на смітничок Миколи,
І світиш, і гориш над ним
Огнем невидимим, святим,
Животворящим, а із гною
Встають стовпом передо мною
Його безбожнії діла…
Безбожний царю! творче зла!
Правди гонителю жестокий!
Чого накоїв на землі!
А ти, всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
Як мордували, розпинали
І вішали. А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло. Око, око!
Не дуже бачиш ти глибоко!
Ти спиш в кіоті, а царі…
Та цур їм, тим царям поганим!
Нехай верзуться їм кайдани,
А я полину на Сибір,
Аж за Байкал; загляну в гори,
В вертепи темнії і в нори
Без дна глибокії, і вас,
Споборники святої волі,
Із тьми, із смрада і з неволі
Царям і людям на показ
На світ вас виведу надалі
Рядами довгими в кайданах…

______________________________________
* Ці рядки закреслені автором в рукописі.

Грудень 1857, Нижній Новгород

Про вірш

Незакінчена сатирично-політична поема, у якій поет картає імперське свавілля царських сатрапів у Києві та пророкує появу безкомпромісного національного месника — українського Вашингтона.

Історія

Шевченко написав поему в грудні 1857 року в Нижньому Новгороді. Безпосереднім поштовхом стали згадки про деспотичне свавілля київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова (у творі — «капрал Гаврилович Безрукий»).

Рукопис не призначався для друку в умовах суворої цензури; поет залишив твір незавершеним, але надав йому граничної відвертості у звинуваченні всієї системи царського чиновництва.

Форма

Поема написана вільним віршем із переважанням чотиристопного ямба та коломийкових інтонацій, що створює різкий контраст між офіціозною імперською помпезністю та народною сатирою.

Стиль позначений гнівною ораторською патетикою, використанням гротеску, памфлетних зворотів та різких переходів від глуму до пророчого заклику.

Як читати

Образ юродивого в поемі розкриває тему морального спротиву: у суспільстві, паралізованому страхом, лише божевільний або юродивий наважується вийти перед очі губернатора й завдати ляпаса владі.

Кульмінаційний вузол тексту — легендарний афористичний заклик: «Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись!», який окреслює прагнення республіканського правопорядку.

Шевченко нищить сакральний ореол монархії, демонструючи її деградацію до рівня казарменого нагляду і корупційного грабунку знедоленого люду.

Теми: політична сатира · деспотизм самодержавства · образ юродивого · новий і праведний закон · український Вашингтон

Усі поети