Від узгір’я тонкорукий кущик
обізвався білотою.
Ні негода впівночі не скрушить;
чи — як він, до дня достою?
Здіймуться вали пожеж небесних,
плотик місяця женучи.
Враз: галузками душі простертись,
та — до сонця в тихі учні…
та від нього брати на обриві
приступець найнедорожчий —
тільки й місця: молитвам! добрівши
з вихору — в старій сорочці.
Часом душу втишити зболілу
просфоркою сяйва в морі,
та щодня читати з небосхилу
вголос тропарі соборні.
Глибока аскетична мініатюра про віднайдення душевного миру та порятунку від життєвих буревіїв у лагідному світлі Христового смирення й щоденній соборній молитві.
Твір належить до зрілого періоду творчості Василя Барки й органічно примикає до поетичних циклів «Океану» (частини другої — «Псаломник», Нью-Йорк, 1958). Це час самоти, бідності та зосередженого подвижництва поета в Ґлен-Спеї, коли його побут нагадував монашу келію.
Усвідомивши неможливість фізичного повернення на батьківщину й переживши катастрофи ХХ століття, митець обирає шлях ісихастського усамітнення. Порятунком від космічного та історичного мороку стає абсолютна відданість Богові, простота бідняка й безкорисливе славослів'я Творця.
Поезія написана класичним чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул (перехресне римування), що надає звучанню тихого, плавного, пісенно-молитовного характеру.
Евфонічна побудова відзначається прозорістю: домінування м'яких звуків та світлих вокалізмів підкреслює семантику чистоти, просвітлення й небесної тиші.
Образ «тонкорукого кущика», що озивається білотою серед нічної негоди, слугує дзеркалом поетової душі: кволої фізично, проте незламної у своїй чистоті та вірності Світлу. «Стара сорочка» і вбогий «приступець на обриві» увиразнюють мотив францискансько-сковородинської вбогості, яка єдина відкриває вільний доступ до молитви.
Метафора «просфорка сяйва в морі» концентрує євхаристійний погляд на Всесвіт: кожна іскра світла сприймається як Тіло Господнє, здатне втишити зболіле серце. Читання «тропарів соборних» з небосхилу повертає розсіяне людське «я» у всеєдність вселенської Церкви, перетворюючи самотнє вигнання на літургійне предстояння.
Теми: духовний порятунок · християнське смирення · аскетизм і простота · літургійне сприйняття світу · усамітнення і молитва