Бабуся Мотря й Андрійко
Василь Сухомлинський
В одній початковій школі у другому класі вчиться Андрійко. Він сидить біля вікна.
За вікном — колодязь. До колодязя приходить по воду бабуся Мотря, що живе поблизу школи.
Побачить Андрійко бабусю Мотрю і каже вчительці;
— Маріє Петрівно, бабуся Мотря по воду прийшла.
— Біжи допоможи їй витягти відро.
Андрійко біжить, допомагає бабусі витягти відро й швидко повертається до класу.
Сьогодні на уроці арифметики контрольна робота.
Ніяк не виходить в Андрійка задача. Аж бачить... — Маріє Петрівно,— радісно гукає Андрійко,— бабуся Мотря по воду прийшла.
— Біжи допоможи їй витягти відро.
Андрійко побіг. Минуло п'ять, десять, двадцять хвилин, а його немає. Уже й дзвоник пролунав — Андрійко не повернувся.
Зібрала Марія Петрівна зошити з контрольною роботою. Заходить Андрійко до класу — розпашілий і мокрий.
— Де ти був? — питає вчителька.
— Бабусі Мотрі воду носив. Аж десять відер приніс. І підлогу помив...
Про вірш
Гумористична мініатюра про хлопчика, який використав допомогу бабусі, щоб утекти від контрольної, але зрештою зробив справжню добру справу. Оповідь із лагідною усмішкою і неоднозначним моральним підсумком.
Історія
У Павлиській школі Сухомлинський заохочував учнів допомагати самотнім старим людям села, вважаючи, що доброта має бути щоденною звичкою. Оповідання відтворює типову сільську початкову школу, де за вікном класу — колодязь і сусідська хата.
Мініатюра належить до тих текстів педагога, де мораль не подано готовою: читачеві, як і вчительці, належить самому оцінити вчинок героя.
Форма
Прозова мініатюра з повторюваною ситуацією: двічі Андрійко повідомляє «бабуся Мотря по воду прийшла», і двічі вчителька відповідає однаково. Повтор створює ефект очікування, а несподівана тривалість другої відлучки — комічний злам.
Градація часу («Минуло п'ять, десять, двадцять хвилин») і фінальна репліка з трикрапкою надають оповіді динамізму та відкритості.
Як читати
Радісне «гукання» Андрійка під час контрольної видає його хитрість: допомога бабусі стає зручним приводом утекти від задачі, яка не виходить. Сухомлинський дивиться на цю дитячу хитрість поблажливо, без осуду.
Проте хлопчик не просто відсиджується: він приносить десять відер води і миє підлогу. Розпашілий і мокрий, він повертається з відчуттям виконаної справи. Хитрість обертається справжньою добротою, більшою, ніж від нього просили.
Фінал не дає оцінки, і саме в цьому його сила. Учителька й читач опиняються перед питанням, що важливіше — контрольна робота чи допомога старій людині. Оповідання м'яко нагадує, що людяність не вимірюється оцінками.
Теми: допомога старшим · доброта · дитяча хитрість · школа і життя · справжні цінності