Борщ із свіжою скибкою хліба
Василь Сухомлинський
В однієї матері було два сини — Працьовитий і Ледачий.
Одного разу поїхав Працьовитий син поле орати. А Ледачий син пішов у садок під грушею лежати...
Мати думає:
— Що б його смачне на обід синам приготувати?
Зварила борщу з свіжою капустою, сметаною, кропом і буряками. А до борщу спекла хліба — свіжого, пахучого.
Сіла мати біля столу, жде синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого сина немає.
Ледачому ж уже під грушею не лежиться, хочеться їсти, та знає він, що обідати мати дає обом їм разом.
Ось приїхав Працьовитий син. Умився, переодягся, сів за стіл, і Ледачий його брат сів.
Насипала мати дві миски борщу, покраяла хлібину.
Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом.
Їсть Працьовитий син та дякує матері:
— Ой, смачний же ви борщ зварили.
З'їв Працьовитий син миску борщу і попросив ще.
А Ледачий син з'їв одну ложку — скривився, другу — зажурився, а як третю з'їв — на стіл схилився, ложку поклав і питає у матері:
— Мамо, чому це борщ такий несмачний?
— Їдь, сину, завтра в поле, — відповіла мати,— то й борщ буде смачним, і хліб пахучим...
Про вірш
Притча про двох братів — Працьовитого і Ледачого, для яких той самий материн борщ має різний смак. Повчальна історія про те, що радість від хліба дає лише праця.
Історія
Трудове виховання було основою педагогічної системи Сухомлинського: він переконував, що лише праця дає людині справжню радість і гідність. Образ хліба в його творах завжди сакральний, пов'язаний із селянською працею і пам'яттю про голод.
Притча побудована за взірцем народної казки про двох братів і належить до циклу мініатюр про працю та лінощі.
Форма
Прозова притча з алегоричними іменами-характеристиками (Працьовитий і Ледачий), написаними з великої літери. Композиція побудована на контрасті: поле — садок під грушею, вдячність — невдоволення.
Градація в описі Ледачого («одну ложку — скривився, другу — зажурився, а як третю з'їв — на стіл схилився») має внутрішню риму й ритм народної приказки. Фінальна репліка матері звучить як афоризм.
Як читати
Детальний опис борщу «з свіжою капустою, сметаною, кропом і буряками» та пахучого хліба створює майже відчутний образ материної турботи. Обидва сини отримують однакову страву — різниця лише в них самих.
Працьовитий син, повернувшись з поля аж надвечір, щиро дякує й просить добавки. Ледачий, який цілий день лежав під грушею, не відчуває смаку і навіть питає, чому борщ несмачний. Сухомлинський показує, що насолода від їжі — нагорода за труд, а не властивість самої страви.
Мудра відповідь матері «Їдь, сину, завтра в поле» не містить докору, але вказує шлях. Притча утверджує народну мудрість: хліб, зароблений власними руками, — найсмачніший, а лінощі позбавляють людину радощів життя.
Теми: праця і лінощі · материнська мудрість · хліб як цінність · радість праці · брати