В Каховці зустрілися друзі
Василь Сухомлинський
На Дніпрі в сорок третьому році
Два солдати зустрілись в бою.
Почали в легендарній Каховці
Щиру дружбу солдатську свою.
Привели їх воєнні дороги
Аж до Ельби, скінчилась війна,
В мирнім сяйві зірок перемоги
Зустрічала їх дома весна.
В рідний край повернулися друзі –
В чигиринський колгосп хлібороб,
А другий, лісоруб з Білорусі,
У поліське село над Дніпром.
Та коли навесні пароплави
На Каховку пішли по ріці,
З орденами солдатської слави
Гімнастьорки наділи бійці.
Бо гудки пароплавів звучали
Довгожданим наказом для них,
Бо вогні на далекім причалі
Як заграви ночей фронтових.
І в Каховці зустрілися знову
Вірні друзі старі, фронтові:
На велику народну будову
Клич Вітчизни тепер їх привів.
Про вірш
Балада про двох фронтових побратимів — українця й білоруса, які подружилися в боях за Каховку 1943 року і знову зустрілися там на великій повоєнній будові. Твір про вірність солдатській дружбі та перехід від війни до мирної праці.
Історія
Вірш належить до поетичних творів Василя Сухомлинського, який сам був учасником Другої світової війни: молодим політруком він воював і зазнав тяжкого поранення в 1942 році. Тема фронтового братерства, втрат і повернення до мирного життя для нього мала особисте значення.
Каховка в тексті має подвійну історичну вагу: це місце запеклих боїв на Дніпрі восени 1943 року і водночас символ «великої народної будови» — Каховської ГЕС, що споруджувалася в першій половині 1950-х. Саме цей контекст дозволяє датувати вірш, найімовірніше, тим десятиліттям.
Форма
Вірш написаний тристопним анапестом («На Дніпрі в сорок третьому році»), ритм якого близький до маршової пісні й підсилює урочисто-оповідну інтонацію. Жіночі й чоловічі закінчення регулярно чергуються.
П'ять катренів мають перехресне римування (році — Каховці, бою — свою; звучали — причалі, них — фронтових), подекуди з неточною римою (хлібороб — Дніпром). Чітка строфіка й сюжетна послідовність надають творові рис балади.
Як читати
Сюжет розгортається хронологічно: зустріч у бою, спільний шлях «аж до Ельби», мирна весна вдома, розлука і нове побачення. Друзі розходяться в різні куточки — один у чигиринський колгосп, другий у поліське село, — але їх об'єднує Дніпро, що протікає крізь усі їхні долі.
Найвиразніший образний хід — накладання воєнних і мирних вражень: гудки пароплавів звучать для колишніх бійців як «довгожданий наказ», а вогні на причалі нагадують «заграви ночей фронтових». Так автор показує, що війна навіки лишається в пам'яті, але тепер ця пам'ять кличе до творення, а не до руйнування.
Гімнастьорки з орденами, вдягнені перед поїздкою, — зворушлива деталь, що підкреслює гідність солдатів, які пройшли війну. Фінальна зустріч у Каховці сприймається як утвердження тяглості: те, що люди відстояли зі зброєю в руках, вони тепер відбудовують працею.
Теми: фронтова дружба · пам'ять про війну · мирна праця · Дніпро як об'єднавчий символ · братерство народів