Цвіла ромашка в полі на межі
Василь Симоненко
Цвіла ромашка в полі на межі,
До сонця й вітру бісики пускала,
Аж доки руки лагідні, чужі
Ромашку для букета не зірвали.
Ромашко! Ти п’яніла від тих рук,
Ти цілувати їх була готова,
Для них за біль своїх образ і мук
Ти не знайшла докірливого слова.
Благословляла тихо мить ясну,
Коли в його потрапила тенета,
А він тебе і не любив одну,
А лише як прикрасу для букета.
Про вірш
«Цвіла ромашка в полі на межі» Василь Симоненко: Цвіла ромашка в полі на межі, До сонця й вітру бісики пускала, Аж доки руки лагідні, чужі…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Цвіла ромашка в полі на межі, До сонця й вітру…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: кохання · лірика · людська доля