Баба Онися
Василь Симоненко
У баби Онисі було три сини.
У баби Онисі синів нема.
На кожній її волосині
морозом тріщить зима.
Я горя на світі застав багато.
Страшнішого ж горя нема,
ніж те, коли старість мати
в домівці стрічає сама.
Немає такої біди і муки,
ніж сумно з-під сивих брів
дивитись щодня, як внуки
ростуть без своїх батьків.
За те, що ми в космос знялися,
що нині здорові й живі,
я пам’ятник бабі Онисі
воздвиг би на площі в Москві.
Щоб знали майбутні предтечі
в щасливій і гордій добі:
їх горе на утлії плечі
Онися взяла собі.
Щоб подвиг її над землею
у бронзі дзвенів віки,
щоб всі, ідучи повз неї,
знімали в пошані шапки.
Про вірш
Пронизлива балада про материнське горе, самотність та невигойну рану війни жінки, яка віддала фронту трьох своїх синів і навіки залишилася чекати.
Історія
Створено на початку 1960-х років після численних зустрічей поета з літніми жінками в українських селах, чиї родини були викошені Другою світовою війною.
Симоненко сам ріс без батька, виховуваний мамою та дідом, тому тема сирітства й материнського болю була для нього глибоко особистою та священною.
Поезія стала викликом бравурним радянським святкуванням «великої перемоги», показуючи її страшну ціну в масштабі людського горя однієї матері.
Форма
Побудований тристопним і чотиристопним анапестом з розмовними інтонаціями, що нагадують фольклорний плач або живий монолог очевидця.
Пряма антитеза у заспіві («було три сини — синів нема») задає безповоротний лаконізм трагедії.
Як читати
Образ сивини баби Онисі («на кожній волосині морозом тріщить зима») метафорично переносить фізичний холод у площину абсолютного душевного заціпеніння.
Вірш викриває страшну диспропорцію між фальшивою пошаною у святкові дні та щоденною покинутістю матері-героїні наодинці з порожньою хатою.
Симоненко підносить звичайну селянку до рангу найвищого морального судді історії, чиї сльози перекреслюють будь-які виправдання воєнних боєнь.
Теми: материнське горе · страшна ціна війни · самотня старість · пам'ять про загиблих синів · біль повоєнного села