Василь Симоненко

Про автора

Василь Симоненко (1935–1963) — «витязь молодої української поезії», голос покоління шістдесятників, чиї вірші повертали людині відчуття власної гідності.

Працюючи журналістом на Черкащині, Симоненко разом із Аллою Горською та Лесем Танюком розшукав таємні масові поховання жертв розстрілів НКВС у Биківнянському лісі. Відкрите звернення до влади коштувало йому здоров'я: невдовзі після цього його по-звірячому побила міліція на залізничній станції Сміла.

Його рядки «Ти знаєш, що ти — людина?», «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» стали народними заповітами гідності для багатьох поколінь.

Він прожив лише 28 років, але його щоденник «Окрайці думок» та самвидавні поезії пробили залізну завісу радянського офіціозу й розійшлися світом.

Теми: людська гідність · любов до України · материнська любов · протест проти байдужості · щирість почуттів