Лебеді материнства
Василь Симоненко
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Весна 1962
Про вірш
Священний заповіт любові до батьківщини: казка про крилатих лебедів, материнську тривогу та неможливість вибрати іншу Батьківщину.
Історія
Симоненко присвятив цей вірш своєму новонародженому синові Олесю, написавши його в Черкасах на початку 1962 року.
Твір починається як чарівна колискова про казкових білих лебедів, що танцюють на рожевих крилах, але поступово переростає у філософський маніфест людської зрілості.
Покладений на музику Анатолієм Пашкевичем, вірш став однією з найвеличніших пісень про синівську вірність в українській культурі.
Форма
Поєднання казкової колискової інтонації з афористичною громадянською лірикою найвищого гатунку.
Образ казкових білих лебедів, що летять із сузір'я казки, стає символом материнського благословення, яке супроводжує людину все життя.
Як читати
Рядки «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» стали крилатим моральним імперативом для багатьох поколінь українців.
Мати не намагається втримати сина біля спідниці: вона готує його до далекої й небезпечної дороги дорослого життя, де будуть і друзі, і тривоги.
Лебеді материнства залишаються над людиною невидимим духовним оберегом, нагадуючи про обов'язок перед своїм родом і землею.
Теми: вибрати не можна Батьківщину · лебеді материнства · батьківський заповіт · доросла дорога · оберіг рідного дому