Кривда (новела)
Василь Симоненко
У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.
Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючий росі.
Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.
Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.
Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два, —
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова…
Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута, — озвався, —
А тебе дома батько жде…
Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п’ятах
Пелюсткова його душа.
На порозі закляк винувати,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..
Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.
Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав…
Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі…
Про вірш
Драматична віршована новела про повоєнного сироту Івасика, чию чисту душу безжально поранив жорстокий жарт дорослого сусіда.
Історія
Вірш ґрунтується на реаліях повоєнного українського села, де безліч дітей росло без батьків, відчуваючи постійний голод за батьківською ласкою.
Симоненко сам ріс безбатченком і все життя гостро відчував біль дітей, обділених родинним теплом і захистом.
Твір став одним із найвідоміших у жанрі віршованої психологічної новели в українській літературі 1960-х років.
Форма
Сюжетна новелістична форма з чітким фабульним розвитком: експозиція мрій хлопчика, кульмінація злого обману та розв'язка — нічна помста рогаткою.
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим створює енергійний, розмовний і водночас глибоко співчутливий тон оповіді.
Як читати
Мрія Івасика про тата сповнена щемливих деталей: він згоден навіть на те, щоб батько насварив чи смикнув за вухо, аби тільки відчути його живу присутність поруч.
Жорстокий жарт п'яного сусіда («а тебе дома батько жде») розкриває проблему душевної черствості й цинізму дорослих щодо беззахисної дитячої душі.
Вибита хлопчиком шибка у фіналі постає як єдиний доступний дитині акт протесту проти несправедливості та глуму над священним почуттям.
Теми: дитяче безбатченко · повоєнне село · жорстокість і чуйність · захист людської гідності · туга за батьком