“Де зараз ви, кати мого народу?..”
Василь Симоненко
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
Про вірш
Гнівне пророцтво тиранам: вірш-вирок катам українського народу та утвердження безсмертя нації крізь віки.
Історія
Симоненко написав цей нищівний вірш 1962 року після відвідин Биківнянського лісу під Києвом, де він разом з однодумцями виявив масові поховання розстріляних чекістами українців.
Поет з болем і гнівом побачив пробиті кулями черепи селян і письменників, що перетворило його вірш на відкритий звинувачувальний акт тоталітарному режиму.
За життя поета твір був суворо заборонений і поширювався виключно в підпільному самвидаві.
Форма
Ораторська карбована строфіка з гострими риторичними запитаннями та прокляттями катам.
Контраст між безслідно зниклими кривавими тиранами та живим народом, який «буяє у жилах» на своїй землі.
Як читати
Поет нагадує всім завойовникам: де б не були колишні кати, їхні могили поросли бур'яном забуття, а український народ живе й буде жити вічно.
Рядки «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» звучать як непорушна скеля національного самозбереження.
Сьогодні цей вірш став символом протистояння російській агресії, пророкуючи неминучу поразку новітнім кремлівським окупантам.
Теми: де зараз ви кати · народ мій є · вирок тиранії · пам'ять Биківні · невмирущість нації