В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято —
Перемоги радісної день.
І встають у пам’яті дороги,
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор Перемоги
Над рейхстагом гордо піднести.
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
Симоненко Василь
Урочистий вірш-роздум про безцінність миру, де святкові залпи травневих салютів кличуть берегти пам'ять про мільйони жертв Другої світової війни.
Створений до чергової річниці Перемоги у Другій світовій війні, вірш відображає глибокі переживання покоління, чиє дитинство було обпалене воєнним лихоліттям.
Симоненко, чиї рідні пройшли через пекло фронтів, прагнув нагадати про справжню ціну миру, захищаючи його від формального пропагандистського пафосу.
Твір увійшов до патріотичного доробку поета, транслюючи ідею святості людського життя.
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих перехресних рим; піднесена громадянська інтонація з використанням урочистої ораторської лексики.
Контраст між весняним цвітінням травневих днів і суворими воєнними дорогами спогадів.
Травневі салюти сприймаються поетом не як брязкання зброєю, а як вогненні квіти вдячності тим, хто віддав життя за мирне небо над Батьківщиною.
Пам'ять про воєнні шляхи та втрати виступає головною пересторогою проти нових кривавих конфліктів у напружений період холодної війни.
Симоненко стверджує, що найвищим змістом перемоги є можливість для вільних людей спокійно працювати, кохати й виховувати щасливих дітей.
Теми: салюти миру · ціна Перемоги · пам'ять про воїнів · травневе свято · захист людського життя