Я не люблю зими
Василь Симоненко
Я не люблю зими — вона така убога,
Одноманітна, барвами скупа,
І місяць білий — круглий, як лупа, —
Втопає в царстві мертвого й німого.
Я не люблю зими — вона така убога.
Усе важке й безмовне, мов каміння, —
Сама ж господарка на колії доріг
Зсипає зорі пригорщами в сніг,
Купаючи в їх сонному промінні
Усе важке й безмовне, мов каміння.
Про вірш
«Я не люблю зими» Василь Симоненко: Я не люблю зими — вона така убога, Одноманітна, барвами скупа, І місяць білий — круглий…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Я не люблю зими — вона така убога, Одноманітна…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: кохання · віра · пори року